ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

 

 

Робота в парах

Цей прийом інтерактивного навчання найчастіше викорис­товуємо на етапах актуалізації опорних знань та підбиття під­сумків уроку. Так, наприклад, на уроках «Реалізація алгорит­мів із послідовними розгалуженнями у вигляді програм» та «Реалізація алгоритмів із вкладеним розгалуженнями та опе­ратором вибору у вигляді програм», щоб актуалізувати попе­редньо вивчений матеріал, використовуємо цей прийом. Учні об’єднуються в пари і формулюють запитання згідно з домаш­нім завданням та попередньо вивченим матеріалом іншим па­рам. Запитання не повинні повторюватися. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Швидко та ефективно діти ста­ють активними учасниками навчального процесу.

Узагалі роботу в парах можна використовувати для досяг­нення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, пе­ревірки знань. Так, на уроці «Вкладені розгалуження. Оператор вибору» використовуємо цей прийом на етапі підбиття підсум­ків. Діти отримують можливість говорити, висловлюватись. Ро­бота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім проговорити свої думки іншим дітям. Цей прийом сприяє розвитку навичок спілкування, формуван­ню вмінь висловлюватись, критично мислити, переконувати. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великих затрат часу. Наприклад:

• виконати певне завдання;
• зробити аналіз чи редагування письмової роботи один од­ного;
• сформулювати підсумок уроку чи серії уроків із теми;
• розробити разом запитання до інших учнів;
• знайти розв’язання поставленої проблеми;
• протестувати та оцінити один одного;
• дати відповіді на запитання вчителя.

 

 

 

Робота в малих групах

Робота в малих групах є ефективною під час проведення лабораторних робіт, адже передбачається створення складного проекту, що потребує колективного розуму та спільної роботи.

Так, на уроках «Реалізація алгоритмів із послідовними роз­галуженнями у вигляді програм (проектів)» та «Реалізація ал­горитмів із вкладеним розгалуженнями та оператором вибору у вигляді програм (проектів)» учні об’єднуються в малі групи. Удома вони готуються до лабораторної роботи. Для цього чле­ни групи повинні підібрати задачу, що передбачає ведення до­слідження в зошиті із заданої теми із зазначенням постановки задачі, опису розробленого алгоритму виконання завдання, пі­дібраних власних тестів, результатів тестування, аналітичного дослідження отриманих результатів, порівняння з результата­ми інших альтернативних методів розв’язання поставленої за­дачі, остаточних висновків, та підготуватися до захисту в гру­повому інтерактивному режимі.

Групи обирають спікера (керівника групи), секретаря, посе­редника, доповідача. На уроці спікер зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, пропонує учасникам вислов­люватися по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсум­ки роботи, визначає доповідача. Секретар веде записи резуль­татів роботи групи, готовий висловити думки групи під час підбиття підсумків чи допомогти доповідачу. Посередник сте­жить за часом, заохочує групу до роботи. Доповідач чітко ви­словлює думку групи, доповідає про результати роботи гру­пи. Кожна група доопрацьовує своє завдання та готується до захисту.

Захист в груповому інтерактивному режимі

• Виходять спікери груп, які зачитують завдання кожної групи.
• Виходять доповідачі, з допомогою мультимедійного проек­тора доповідач кожної групи демонструє блок-схему до свого завдання та виконану програму.
• Секретарі кожної групи ведуть записи роботи групи.
• Посередники стежать за часом.
• Кожна група обговорює роботу інших груп та виставляє бали.
• Виходять спікери груп та виставляють кожній групі бал.
• Учитель погоджується або спростовує його, таким чином, до­сягається консенсус.
• Виставляється підсумковий бал кожній групі.

Підсумки уроку підбивають секретарі кожної групи. Вони виходять по черзі і висловлюються щодо переваг та недоліків роботи власної групи: що вдалося виконати, що ні; чому не вдалося, які невикористані резерви залишилися тощо.

 

 

Мікрофон

   Найчастіше використовуємо цей прийом інтерактивного на­вчання для мотивації навчальної діяльності, підбиття підсум­ків уроку чи актуалізації опорних знань. Адже «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, від­повідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Наприклад, на уроці «Оператор розгалуження. Побудова алгоритмів із послідовними розгалуженнями» використовує­мо «Мікрофон», щоб вмотивувати навчальну діяльність. Про­понуємо учням скласти програму, яка б визначала, чи існує трикутник із заданими сторонами а, b, с. Учні усно за мето­дом «Уявного мікрофона» почергово називають команди, які треба виконати для реалізації заданої програми, алгоритм дій:

• Увести змінні а, b, с, що є сторонами трикутника.
• Перевірити, чи сума будь-яких двох сторін більша за третю

(побудувати відповідний логічний вираз).

• Проаналізувати значення логічного виразу:

1. якщо сума будь-яких двох сторін більша за третю, то ви­вести повідомлення про те, що такий трикутник існує;
2. якщо сума будь-яких двох сторін не більша за третю, то вивести повідомлення, що такий трикутник не існує.

Потім звертаємо увагу учнів на структуру якщо..., то... і під­водимо таким чином до поняття вказівки розгалуження, без якої практично не обходиться жодна програма і не тільки про­грама: ми постійно користуємось нею в повсякденному житті. Наприклад, якщо вранці буде дощ, то я візьму парасольку. Потім, використовуючи уявний мікрофон, учні наводять влас­ні приклади вказівки розгалуження.

Важливо правильно організувати роботу: спершу потрібно сформулювати проблемне запитання чи завдання, потім за­пропонувати учням якийсь предмет (ручку, олівець, іграшко­вий чи справжній мікрофон), який виконуватиме роль уяв­ного мікрофона, учні передаватимуть його один одному, по черзі висловлюючись. Потрібно надавати слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон, учні повинні говорити лако­нічно і швидко.

Аналогічно використовуємо «Мікрофон» на уроці «Вкладе­ні розгалуження. Оператор вибору» під час актуалізації опор­них знань та мотивації навчальної діяльності. Пропонуємо учням скласти програму розв’язання довільного квадратного

рівняння ах² + вх + с - 0. Учні усно за методом «Уявного мікро­фона» почергово називають команди, які треба виконати для реалізації даної програми, алгоритм дій:

• Увести змінні а, в , с квадратного рівняння ах² +вх + с = 0.
• Знайти дискримінант квадратного рівняння за формулою

D =в²-4а с

• Проаналізувати значення дискримінанта:

3. якщо D>0, то знаходимо два розв’язки квадратного рівняння  за формулами х₁ = (-b +sqrt(D))/(2a)   , х₂ = (-b -sqrt(D))/(2a) і виводи­мо результат; якщо D = 0, то матимемо один розв’язок, який знайдемо

за формулою х = (-b )/(2a  )- і виведемо його;

4. якщо D < 0, то дійсні розв’язки відсутні і потрібно вивес­ти відповідне повідомлення на екран.

Таким чином, звертаємо увагу учнів на структуру якщо..., то... і підводимо до поняття вкладеної вказівки розгалуження, яка часто використовується у більш складних програмах і не тільки програмах, ми постійно користуємось нею у повсякден­ному житті, наприклад, якщо вранці буде дощ і буде холодно, то я візьму парасольку і одягну плащ; якщо дощу не буде, то одягну плащ і не візьму парасольку; якщо буде сонячно, то не візьму парасольку і не одягну плащ. Використовуючи уяв­ний мікрофон, учні наводять свої приклади вкладеної вказів­ки розгалуження.

 

Незакінчені речення

Цей прийом найкраще використовувати для підбиття під­сумків уроку, але загалом він універсальний, доречний на ета­пах актуалізації опорних знань, мотивації, під час вивчення нового матеріалу, його застосуванні. Так, на уроках «Оператор розгалуження. Побудова алгоритмів із послідовними розгалу­женнями», «Побудова алгоритмів із вкладеними розгалужен­нями та оператором вибору», «Алгоритми з розгалуженнями. Тематичне оцінювання» використовуємо «Незакінчені речен­ня» на етапі підбиття підсумків. Складаємо незакінчені ре­чення відповідно до теми уроку: «Інформацію, отриману на уроці, я використаю...», «Вказівка розгалуження никористовується...», «Вказівка вибору використовується...», «Знання з теми «Алгоритми з розгалуженнями» мені знадобляться...», «Протягом 16 уроків я дізнався...». Учні по черзі завершують одне із озвучених речень. Цей прийом формує в учнів уміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

 

Мозкова атака

Це прекрасний прийом інтерактивного навчання для ак­тивізації уваги, прояву творчості та уяви учнів, вільного ви­словлення своїх думок, колективного прийняття рішень, не­обхідних для вирішення проблеми. Оскільки «Мозкова атака» дозволяє зібрати багато ідей за короткий час, то цим прийо­мом здебільшого доцільно користуватися на етапі актуалізації опорних знань уроку. Так, на уроці «Реалізація алгоритмів із вкладеними розгалуженнями та оператором вибору у вигляді програм (проектів)» записуємо на дошці проблемне запитання: «Що повинна містити програма, яка реалізовує вкладені розга­луження та оператор вибору?», потім пропонуємо всім учням висловити свої ідеї, коментарі. Усі варті уваги пропозиції за­писуємо на дошці. Наприкінці відбувається обговорення і скла­дається перелік критеріїв, за якими будуть оцінюватися про­екти, подані на уроці.

Звісно, прийом «Мозкова атака» можна застосувати на різ­них етапах уроків різного типу, але щоб він був ефективний, необхідно правильно організувати роботу.

• Чітко формулюється проблемне питання (бажано записати на дошці).
• Усі учні повинні висловлювати ідеї, давати коментарі, відпо­відати на запитання вчителя.
• Коментарі та ідеї учнів учитель не повинен критикувати чи пропускати, їх потрібно корегувати, ставити запитання, від­повіді на які сприяли б вирішенню поставленої проблеми.
• Суттєві пропозиції учнів повинні обов’язково фіксуватися: записуватися на дошці, друкуватися в електронному вигляді, зніматися на камеру.
• Насамкінець, учні повинні побачити чіткий алгоритм ви­рішення поставленої проблеми — результат їхньої мозкової діяльності, а вчителеві необхідно оцінити учнів балами та вербальним оцінюванням на кшталт: «добре», «чудово», «за­галом непогано», «не зовсім добре», «недостатньо» тощо.

 

 

Броунівський рух («Навчаючи — учусь», «Кожен учить кожного»)

 

Цей метод найкраще використовувати під час вивчення но­вого матеріалу або узагальнення та повторення вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань од­нокласникам. Учні стають активними учасниками навчально­го процесу, що значно підвищує інтерес до навчання.

• Наприклад, доцільно використовувати «Броунівський рух» на уроках «Логічні вирази та логічні операції. Таблиці істин­ності» та «Вкладені розгалуження. Оператор вибору» на етапі вивчення нового матеріалу. Спершу кожному учневі роздаємо картки з теоретичним матеріалом. Протягом 5 хвилин учні чи­тають інформацію на картці. Якщо учневі щось незрозуміло, він формулює запитання. Далі учні повинні ознайомити зі сво­єю інформацією інших однокласників, які сидять поруч. Учень може одночасно розмовляти тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отри­мати інформацію від іншого учня. По завершенню дітям про­понуємо завдання, які дозволять закріпити та застосувати но­вий теоретичний матеріал.

 

Ажурна пилка («Мозаїка», «Джиг-со»)

     «Ажурна пилка» дозволяє учням працювати разом для за­своєння великої кількості інформації за короткий проміжок ча­су. Цей метод дуже ефективний під час вивчення нового мате­ріалу, легко замінює лекцію, заохочує учнів допомагати один одному — «вчитися, навчаючи». Звісно, «Ажурну пилку» мож­на використати і на уроках повторення, узагальнення, систе­матизації знань, на практичних чи лабораторних роботах.

    Наприклад, можна використовувати цей метод на уроці «Оператор розгалуження. Побудова алгоритмів із послідов­ними розгалуженнями» на етапі вивчення нового матеріа­лу. На попередньому уроці роздаємо кожному учневі «карт­ку певного кольору з номером на ній (від 1 до 3), у такий спосіб, формуємо 3 групи по 4-5 осіб у кожній. І'рупи отри­мують завдання.

 

І група (червоні) — розглянути вказівку розгалуження в повній формі. Вивчити її загальний вигляд в НАМ та мо­вою програмування, правила виконання.

 

ІІ група (сині) — розглянути вказівку розгалуження в ско­роченій формі. Вивчити її загальний вигляд в НАМ та мовою програмування, правила виконання.

ІІІгрупа (жовті) — навчитися будувати алгоритми до за­дач у вигляді блок-схем із послідовними розгалуженнями.

На уроці організовуємо роботу так:

1. Учнів об’єднуємо в групи відповідно до кольору картки, яку вони отримали («домашні» групи). У «домашніх» групах учні опрацьовують надану інформацію, проводять взаємоопитування, здійснюють взаємоконтроль та самоконтроль.
2. Учнів об’єднуємо в групи відповідно до їхніх номерів («екс­пертні» групи). У кожній «експертній» групі опиняються представники кожної «домашньої» групи. Учасники та учас­ниці по черзі пояснюють теоретичний матеріал, приклади за­писують на дошці. У зошитах записують означення, приклади.
3. Далі учні об’єднуються в «домашні» групи, у яких учасники обмінюються отриманою інформацією.
4. Наприкінці уроку всі групи отримують завдання, на вико­нання якого відводиться 5-7 хв. З кожної групи виходить лідер, який дає відповідь на завдання, аргументуючи його, група може доповнювати та допомагати своєму представни­кові. Оцінки учні групи отримують однакові.

 

Дискусія

Цей метод універсальний, подискутувати можна на всіх ета­пах будь-якого уроку, адже дискусія — це загальне обгово­рення певного проблемного питання. Вона розвиває мислення учнів, дозволяє чітко визначити власну позицію, навчає аргу­ментувати та відстоювати свої думки і, як результат, — роз­ширення кругозору учнів, поглиблення знань, зацікавленість предметом навчання.

На уроці «Реалізація алгоритмів із вкладеними розгалу­женнями та оператором вибору у вигляді програм» на етапі перевірки домашнього завдання доцільно організувати диску­сію. Одного учня потрібно викликати до дошки для створен­ня блок-схеми та програми, інші учні перевіряють її і вносять свої пропозиції. Потім інший учень демонструє свій варіант програми та її оформлення і розпочинає дискусію. Тема дис­кусії — «Які зміни потрібно внести до програми та її оформ­лення. щоб вона відповідала всім вимогам побудови інтерфейсу і зручності під час використання». Учні по черзі пропонують свої розв’язання, у результаті дискусії створюється оптималь­ний варіант програми та її інтерфейсу. Обов’язково оцінює­мо учнів: ті, які працюють біля дошки, отримують максимум бали, особи, які вносять конструктивні пропозиції, отриму­ють по одному балу.

Загалом, щоб дискусія була результативною, потрібно до­тримуватися таких правил:

1. Тема дискусії обов’язково повинна мати проблемний харак­тер та викликати різні думки й ідеї.
2. Якщо цей метод використовується для вивчення нового ма­теріалу, бажано, щоб був план дискусії. Учні, маючи його, можуть підготуватися до захисту своїх ідей, попрацювавши з різними інформаційними джерелами (підручники, електро­нні книги, Інтернет).
3. Потрібно сформувати перелік запитань, які спрямовувати­муть дискусію в потрібне русло та привертатимуть увагу учнів до проблемної теми.
4. Щоб дискусія принесла позитивні результати, дуже важлива довіра, взаємоповага та толерантне ставлення учнів один до одного. Усі учасники дискусії повинні дотримуватися правил поведінки та культури ведення дискусії.